Зміщення розподілу
Систематична розбіжність у способі розподілу учасників на групи, що порівнюються під час клінічного дослідження.
Попередня інформація
Зміщення щодо розподілу учасників на групи може виникнути, якщо дослідники знають або передбачають, яке втручання має отримати наступний учасник. Ці дані можуть впливати на підходи дослідників щодо відбору потенційно придатних учасників та як вони призначаються до різних груп. Таким чином, до однієї групи може потрапити більше учасників з хорошими прогнозами (тобто очікуваними хорошими результатами та реакцією на лікування), ніж до іншої.
Під час випробування різних ліків від артеріального тиску використання заклеєних конвертів, щоб приховати схему розподілу учасників, призвело до дисбалансу базового артеріального тиску між групами з призначеним лікуванням та контрольними групами. З'ясувалося, що учасники контрольної групи із самого початку мали нижчий артеріальний тиск порівняно з учасниками групи лікування. Виявлений дисбаланс міг виникнути, якщо контролер відкрив конверти перед розподілом учасників на групи.
Приклад
У дев'яти випробуваннях із дотриманням таємності розподілу учасників на групи впливу лікування гіпотермією на смерть не було виявлено, тоді як у випробуваннях, які не забезпечили випадковість розподілу, ризик смерті було знижено на 38%. Гіпотермія при черепно-мозковій травмі. Кокранівська база систематичних оглядів, 2009, https://cebm.be/0989a
Вплив
Існують докази того, що понад 80% випробувань (https://cebm.be/90838) мають прихований порядок розподілу учасників на групи. Випробування, в яких таємність розподілу не була дотримана, давали результати, які були на 7% (https://cebm.be/04bcf) – 40% (https://cebm.be/8473b) більшими, ніж результати випробувань з дотриманням правил, хоча числові значення та спрямованість результатів були не передбачуваними. Моделювання випробувань (https://cebm.be/1c64a) виявило, що, завдяки інформації про попередній розподіл учасників, приблизно 1 з 5 випробувань могли заявити про різницю в результатах, хоча насправді її немає.
Випробування з недотриманням таємного розподілу учасників дали на 40% більші результати, ніж ті, які забезпечили випадковість розподілу. Емпіричні докази зміщення. JAMA, 1995.
Запобіжні заходи
До стандартних методів забезпечення приховування розподілу учасників на групи належать: послідовно пронумеровані, непрозорі заклеєні конверти; послідовно пронумеровані контейнери; контроль розподілу з боку аптеки; та центральний розподіл.
Коли фахівці докладають більше зусиль, щоб показати, що розподіл груп (до фактичного розподілу) відбувався за випадковим принципом, це гарантує більшу ймовірність того, що зміщення розподілу учасників на групи не вплинуло на результати дослідження. Наприклад, можна встановити документальну фіксацію послідовно пронумерованих конвертів; забезпечити ідентичний зовнішній вигляд послідовно пронумерованих контейнерів; науково-дослідний персонал повинен мати належну підготовку для забезпечення таємного розподілу; розміри блоків для рандомізації не повинні бути відомими; усі ці аспекти проведення дослідження повинні бути висвітлені у публікаціях.
Якщо при розподілі на групи лікування та контролю використовується кластерна рандомізація або мінімізація, ймовірно, запобігти передбачуваності майбутніх розподілів учасників буде неможливо, що перешкоджає забезпеченню таємності розподілу. У таких випадках слід розглядати заздалегідь визначені статистичні корективи (наприклад, коваріаційний аналіз), про що також слід інформувати у відповідних публікаціях.
Дослідники повинні намагатися зрозуміти сутність таємного розподілу учасників на групи та проблеми, які можуть виникнути у разі недотримання перевіреного протоколу випробування, включаючи випадковість розподілу. Процедури забезпечення таємного розподілу слід зазначати в протоколі випробування, а також детально повідомляти про результати такого випробування в усіх інших публікаціях.
Література
Berger VW et al. Allocation concealment continues to be misunderstood. J Clin Epidemiol 2010; 63 (4): 468–470
Berger VW. Risk of selection bias in randomized trials: further insight. Trials. 2016 Oct 7;17(1):485.
Chalmers TC et al. Bias in treatment assignment in controlled clinical trials. N Engl J Med. 1983;309:1358-136
Odgaard-Jensen J et al. Randomisation to protect against selection bias in healthcare trials. Cochrane Database Syst Rev 2011;(4):MR000012. doi: 10.1002/14651858.MR000012.pub3
Page MJ et al. Empirical evidence of study design biases in randomized trials: systematic review of meta-epidemiological studies. PLoS One. 2016 Jul 11;11(7):e0159267. doi: 10.1371/journal.pone.0159267. eCollection 2016.
Pocock SJ et al. Sequential treatment assignment with balancing for prognostic factors in the controlled clinical trial. Biometrics. 1975 Mar;31(1):103-15.
Pildal J et al. Comparison of descriptions of allocation concealment in trial protocols and the published reports: cohort study. BMJ. 2005 May 7;330(7499):1049.
Savović J et al. Influence of reported study design characteristics on intervention effect estimates from randomized, controlled trials. Ann Intern Med. 2012 Sep 18;157(6):429-38.
Schulz KF et al. Empirical evidence of bias. Dimensions of methodological quality associated with estimates of treatment effects in controlled trials. JAMA. 1995 Feb 1;273(5):408-12
Tamm M et al. Influence of selection bias on the test decision. A simulation study. Methods Inf Med. 2012;51(2):138-43. doi: 10.3414/ME11-01-0043. Epub 2011 Nov 21. Erratum in: Methods Inf Med. 2014;53(5):343
Переклад - Богдана Багацька
Джерело - Catalogue of Bias Collaboration. Spencer EA, Heneghan C, Nunan D. Allocation bias. In: Catalogue of Bias 2017. https://catalogofbias.org/biases/allocation-bias/