Переклад деяких клінічних відповідей Cochrane, що стосуються COVID-19 (Cochrane Clinical Answers related to COVID-19)


Оригінальний розділ на сайті Кокрейнівської бібліотеки англійською: http://u.iqmd.me/3c73a

Переклад виконала Богдана Багацька

Перелік питань буде доповнюватись

Щоб перейти до конкретного питання, прогортайте сторінку вниз.


  1. Як співвідносяться показники ШВЛ з керованим тиском та об'ємом вентиляції у людей з гострою дихальною недостатністю або дистрес-синдромом? (14.09.2015)

  2. Яке співвідношення різних рівнів оксигенації потрібне для дорослих пацієнтів відділення інтенсивної терапії? (10.02.2020)

  3. Ефективність фармакологічних препаратів для дорослих, хворих на гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС) (12.11.2019)

  4. Як оцінюється ефективність ентерального харчування та парентерального (у поєднанні з ентеральним або без нього) для дорослих, що перебувають у відділені інтенсивної терапії? (30.11.2018)

  5. Ефективність обмеження тісних контактів з особами з підтвердженим COVID‐19 (20.04.2020)

  6. Ефективність карантинних та інших заходів для контролювання поширення COVID‐19 (20.04.2020)


  1. Клінічне питання (14.09.2015)

Як співвідносяться показники ШВЛ з керованим тиском та об'ємом вентиляції у людей з гострою дихальною недостатністю або дистрес-синдромом?

Відповідь

Докази середньої якості показують, що рання смертність (у відділенні інтенсивної терапії) у дорослих із гострими пошкодженнями легенів або гострим респіраторним дистрес-синдромом (ГРДС) знижується за допомогою вентиляції з керованим тиском, а не з керованим об”ємом (316 проти 376 смертей на 1000 осіб). Однак така тенденція не спостерігалась протягом більш тривалого періоду (під час перебування у лікарні або за 28 днів, тобто на пізньому етапі).

Щодо тривалості проведення ШВЛ, часу перебування в інтенсивній терапії чи випадків баротравматизму, відчутної різниці між вентиляцією з контрольованим тиском та об’ємом не виявлено. Згідно з аналізом позалегеневої недостатності органів, кращі показники встановлено для вентиляції з контрольованим тиском, але результат грунтується лише на прикладі 79 пацієнтів, що є недостатньою підставою для впевненості в результатах.

Джерело та повний текст англійською: https://cebm.be/71986


  1. Клінічне питання (10.02.2020)

Яке співвідношення різних рівнів оксигенації потрібне для дорослих пацієнтів відділення інтенсивної терапії?

Відповідь

Для дорослих (середній вік 61 рік; 64% чоловіків), які потрапили до відділення інтенсивної терапії у зв”язку з травмою мозку, септичним шоком, хронічним обструктивним захворюванням легень, операцією, зупинкою серця або інсультом, докази свідчать про те, що підвищення рівня оксигенації, а саме підвищення парціального тиску кисню (PaO2) принаймні на 1 кПа, частини кисня у вдихуваному повітрі (FiO2) на 10%, рівня насичення артеріальної крові киснем (SaO2)/пульсоксиметрії (SpO2) на 2%, можуть підвищити рівень смертності (347 проти 295 на 1000 осіб; всі результати подані в середньому), виникнення серйозних побічних явищ (СПЯ) протягом наступних шести місяців (333 проти 295 на 1000 осіб, використані у випадках повідомлень про найпоширеніші СПЯ), а також виникнення сепсису за шість днів після проведення заходів (94 проти 50 на 1000 осіб).

Однак коригування здійснені для декількох випадків, недостатні дані та повторне тестування (для випадків смертності та СПЯ) та тип інформації про СПЯ, що використали для аналізу (події з найбільшою частотністю або сукупний показник подій), впливають на результати достатньо, щоб знизити рівень обґрунтованості дослідження, а також кваліфікувати докази як недостатньо достовірні, що виключає можливість здійснення висновків. За повідомленнями, нижчі рівні оксигенації, які використовувались під час процедур, були такими: FiO2 0,40 - 0,50, PaO2 6,6 - 15 кПа, 50-112,5 мм рт.ст. та / або SaO2 / SpO2 88% - 98%.

Джерело та повний текст англійською: https://cebm.be/4b5ac


  1. Клінічне питання

Ефективність фармакологічних препаратів для дорослих, хворих на гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС)

Відповідь

Більшість наявних доказів щодо фармакологічних препаратів для дорослих, хворих на гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС), отримані з недостатньо обгрунтованих аналізів і не можуть братися за основу для висновків.

Експерти оцінювали ранню загальну смертність (смерть протягом 3 місяців), пов’язану з 19 фармакологічними препаратами для дорослих із ГРДС (парціальний тиск кисню [PaO2]/частка вдихуваного кисню [FiO2] ≤ 200 мм рт.ст.; в основному ГРДС середньої тяжкості).

Найчастіше вводили ПАР (9 РКД (рандомізованих контрольованих досліджень), 1338 учасників; дуже низькі показники достовірності), статини (3 РКД, 1344 учасники; середня достовірність доказів) та бета-агоністи (3 РКД, 646 учасників; сердня достовірність доказів); жоден не показав чіткого впливу на ранній рівень смертності. Докази свідчать про те, що кортикостероїди (6 РДК, 574 учасників) можуть знизити ранню смертність (312 проти 404 на 1000 осіб; низькі показники достовірності; взяті середні результати), а також, що паліфермін (1 РДК, 60 учасників) та L-2-оксотиазолідин (OTZ; 1 РДК, 215 учасників) може збільшити ранню смертність (448 проти 161 на 1000 осіб та 297 проти 158 на 1000 осіб відповідно). Однак більшість аналізів щодо результатів недостатньо обґрунтовані.

Пізню загальну смертність (смерть через 3 місяці) оцінювали для п’ятьох фармакологічних препаратів і ці дані можуть збільшуватися при застосуванні ПАР (463 проти 362 на 1000 осіб; дуже низькі показники достовірності), паліферміну (517 проти 258 на 1000 осіб; 1 РДК, 60 учасників) та sivelestat (424 проти 320 на 1000 осіб; 1 РДК, 470 учасників). Кількість днів без ШВЛ оцінювались для 13 фармакологічних препаратів: ця тривалість може бути збільшена за допомогою кортикостероїдів та паліферміну (приблизно на 4 та 19 днів відповідно), але зменшується при використанні бета-агоністів та OTZ (приблизно на 2 та 5 днів відповідно). Тривалість ШВЛ оцінювали для 11 фармакологічних препаратів, але кількість учасників варіювалась від 16 до 277, тому всі результати можна вважати недостатньо обґрунтованими. Побічні події оцінювали лише для п’яти препаратів; більшість випробувань не мають достатнього підґрунтя і дали неточні результати.

Джерело та повний текст англійською: https://cebm.be/eb208


  1. Клінічне питання

Як оцінюється ефективність ентерального харчування та парентерального (у поєднанні з ентеральним або без нього) для дорослих, що перебувають у відділені інтенсивної терапії?

Відповідь

Наявних доказів з низьким та дуже низьким рівнем достовірності недостатньо для визначення впливу ентерального та парентерального харчування на наслідки для критично хворих осіб, що потрапили до відділення інтенсивної терапії.

Згідно з даними досліджень з дуже низькими та низькими показниками достовірності, при отриманні ентерального харчування протягом 30 днів померло більше тяжкохворих пацієнтів відділення інтенсивної терапії, ніж при ентеральному в поєднанні з парентеральним (214 проти 131 на 1000 осіб; всі значення в середньому); однак ці відмінності не були відображені в статистиці смертності в лікарні, ні у зведеннях про смертність за 90 та 180 днів, і не включені у порівняння ентерального харчування з парентеральним. Докази щодо кількості днів,проведених у відділенні інтенсивної терапії та без ШВЛ, не є повністю достовірними або відсутні.

При ентеральному харчуванні зафіксовано більше осіб з випадками діареї, ніж при парентеральному харчуванні (559 проти 257 на 1000 осіб), але результати випробувань, що порівнювали ентеральне харчування з ентеральним у поєднанні з парентеральним, є непослідовними. Докази також свідчать про те, що на розвиток інфекції може впливати і тип харчування, що застосовується. При отриманні ентерального харчування, сепсис або внутрішньочеревна інфекція виникає рідше, ніж при парентеральному (103 проти 174 на 1000 осіб та 26 проти 100 на 1000 людей, відповідно); ранова інфекція виникає рідше при ентеральному, ніж при ентеральному в поєднанні з парентеральним (29 проти 42 на 1000 осіб). Частота виникнення гіперглікемії була надзвичайно низькою як для ентерального, так і для парентерального режимів харчування (<0,5%). Докази дуже низького та низького рівня достовірності ускладнюють здійснення точних висновків.

Джерело та повний текст англійською: https://cebm.be/d15c9


  1. Клінічне питання

Ефективність обмеження тісних контактів з особами з підтвердженим COVID‐19

Відповідь

Експерти провели оперативний огляд доказів щодо впливу карантину для тісних контактів людей з особами з підтвердженим COVID-19 ( з ізоляцією зараженого) та встановили чотири моделювальні дослідження на основі даних, зібраних з Китаю, Великобританії та круїзного корабля Diamond Princess. У трьох модельних дослідженнях було показано, що обмеження тісних контактів знизив рівень захворюваності на COVID-19, в одному з них йшлося про зниження смертності.

Експерти визначили три ретроспективні когортні дослідження, в яких використовувались дані, зібрані під час спалаху гострого респіраторного синдрому SARS у Пекіні та Тайвані у 2003 році та 15 модельних досліджень, в яких використовувались дані про спалахи Близькосхідного респіраторного синдрому MERS у Канаді, Китаї, Гонконгу Конг, Японія, Корея, Сінгапурі та Тайвані. У трьох ретроспективних аналізах спалахів SARS в Пекіні та Тайвані повідомлялось, що показники захворюваності на SARS були найвищими серед членів подружжя та інших родичів зараженої особи; частота випадків з особами з місця роботи чи навчання була низькою. У моделюючих дослідженнях, що поєднували дані спалахів SARS та MERS, постійно наголошувалось, що карантин є ефективним заходом для контролювання спалахів захворювання. Експерти оцінили всі докази як низького та дуже низького ступеня достовірності.

Джерело та повний текст англійською: https://cebm.be/b432d


  1. Клінічне питання

Ефективність карантинних та інших заходів для контролювання поширення COVID‐19

Відповідь

Експерти провели оперативний огляд доказів щодо карантинних та інших заходів (таких як закриття місць роботи/шкіл, ізоляція/соціальна дистанція та обмеження подорожей) для контролю за поширенням COVID-19 та виявили сім модельних досліджень. Усі сім модельних досліджень повідомили, що виконання таких заходів зменшило захворюваність, поширення та/або смертність; у п’ятьох дослідженнях, що ґрунтуються на даних з Китаю, прийшли до висновку, що ключовим у контролі за COVID-19 є зосередження уваги на ранніх і суворих заходах профілактики та контролю. Варто зазначити, що експерти оцінили всі докази як низького рівня достовірності.

Джерело та повний текст англійською: https://cebm.be/f1667